Щорічно 9 та 10 березня Україна відзначає Шевченківські дні − дати народження і смерті поета, що став головним українським пророком і народним символом. Його називають провісником  нового життя, титаном духу, який уболівав за долю рідного народу, тому й залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду. Духовну велич і красу українського слова він підніс на найвищу височінь.

Український поет – автор кількох поетичних збірок, поем, драми «Назар Стодоля», російськомовних повістей; ідейний натхненник Києво-Мефодіївського товариства;

художник – випускник Петербурзької академії мистецтв; автор чималої кількості олійних полотен, зокрема, портретів та автопортретів, акварелей, рисунків;

офортист – академік гравюри: один із перших у тогочасній Російській імперії, автор багатьох офортів на класичні та власні сюжети;

громадський діяч, просвітитель – своїм коштом склав та видав «Буквар» для недільних шкіл, планував видати також граматику, арифметику, географію; брав участь у підготовці першого номера журналу «Основа»; популяризатор класичного мистецтва серед простого люду;

основоположник нової української літератури: втілив у поетичній формі норми народнорозмовної мови, котрі стали основою для створення української літературної мови.

Цікаві факти про Тараса Шевченка

Тарас Шевченко був невисокого зросту — трохи більше 164 см.

Улюбленим напоєм Тараса був чай з ромом. 

У 1975 році один із кратерів на Меркурії був названий на честь Тараса Григоровича Шевченка.

За життя Кобзаря більше цінували як художника, ніж як поета. Він був улюбленим учнем Карла Брюллова, а в 1860 році був удостоєний звання Академіка гравіювання від Імператорської Академії мистецтв за гравюру за картиною Рембрандта "Притча про робітників на винограднику".

Основну освіту Кобзар отримував всього лише 2 роки в церковно-приходській школі. Багатьма знаннями поет зобов’язаний баронесі Софії Григорівні Енгельгардт, яка навчала його польської та французької мов, але основні знання мов Тарас отримав від лакеїв.

Найвідомішій книзі Шевченка — Кобзарю — в Черкасах присвячений цілий музей. Збірка переведена на більш ніж 100 мов. За час життя поета Кобзар перевидавався 4 рази, а за часів СРСР його тираж налічував 8 мільйонів копій.

Поет завжди одягався досить модно, оскільки добре заробляв в Петербурзі, будучи успішним портретистом. У своєму щоденнику він писав про величезне задоволення від придбання гумового плаща-макінтоша за 100 рублів, що було значною сумою для того часу.

2500 рублів — еквівалент 45 кілограмів срібла — саме стільки було витрачено на викуп поета з кріпацтва. Заробити таку фантастичну суму зміг Карл Брюллов, написавши портрет Василя Жуковського і продавши його на аукціоні. За деякими даними, частина грошей була надана імператорською сім’єю. 400 рублів виділила сама імператриця Олександра Федорівна і по 300 рублів — спадкоємець престолу Олександр II і княгиня Олена Павлівна.

В Україні налічується 164 населених пунктів, названих на честь Тараса Григоровича Шевченка. Крім того, в його честь названо місто Форт-Шевченко в Казахстані, більше двох десятків населених пунктів в Росії, а також морська затока в Аральському морі й гора на північному схилі Великого Кавказу.

15 років — стільки поет провів в Україні за все життя. У 14 років він виїхав із України з поміщиком Енгельгардтом, якому прислужував із дитинства, і потім приїжджав в Україну лише погостювати.